Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України 📚 - Українською

Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

439
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України" автора Вікторія Вікторівна Садівнича. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 95
Перейти на сторінку:
Це цікаво!

Кримську автономію було засновано 1921 р. На той час вона мала 20 адміністративних районів, зокрема 11 національно-територіальних: шість татарських, два німецькі, два єврейські й один український. Під час Другої світової війни всі ці райони були ліквідовані, а Кримська автономія перетворилася на область Росії. 1954 р. Крим включили до складу України, а 1991 р. його автономію відновили.

Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Для порівняння: станом на грудень 1965 р. в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сіл, а на початок 2011 р. – 490 районів, 459 міст (із них 180 – міста зі спеціальним статусом, республіканського й обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 28 457 сіл.

А чи знаєш ти, що…

…області в Україні вперше було утворено 1932 р.? Області нашої держави іменовано за назвами обласних центрів (виняток – Закарпатська й Волинська). Територіально найбільшими є такі області: Одеська (33,3 тис. км²), Дніпропетровська й Чернігівська (по 31,9 тис. км²) і Харківська (31,4 тис. км²). Найменшими за територією є Чернівецька (8,1 тис. км²), Закарпатська (12,8 тис. км²) і Тернопільська (13,8 тис. км²) області. За кількістю населення лідирують Донецька (4484,4 тис. осіб), Дніпропетровська (3365,1 тис. осіб) і Харківська (2774,1 тис. осіб) області. Найменшою чисельність населення є в Чернівецькій (903,6 тис. осіб), Волинській (1036,3 тис. осіб) і Тернопільській (1091,2 тис. осіб) областях.

Однак, окрім сучасного адміністративного-територіального поділу, Україну здавна поділяють на історико-етнографічні регіони. Кожна з цих земель відзначається самобутністю будівництва, одягу, господарства, звичаїв і традицій, що сформувалися історично й під впливом природного середовища.

В Україні розрізняють п’ятнадцять таких регіонів: Середню Наддніпрянщину, Полісся, Волинь, Поділля, Галичину, Підкарпатську Русь (Підкарпатську Україну), Буковину, Покуття, Південну Бессарабію, Таврію, Крим, Запорізьку Січ, Донщину, Слобожанщину й Сіверщину.

Середня Наддніпрянщина (охоплює нинішні Черкаську та Київську області, південні райони Чернігівської, південно-західні райони Полтавської, північні райони Кіровоградської та північно-західні райони Дніпропетровської областей) – напевно, найвизначніший історично-етнографічний регіон України. Тут почало формувалися східне слов’янство – давньоруські племена, а згодом і українська нація. Середня Наддніпрянщина є серцем Київської Русі, козацької республіки (Запорізької Січі), Української Народної Республіки і, нарешті, України як суверенної держави.

Це цікаво!

Український народ формувався на землях Середнього Дніпра на основі трьох східнослов’янських племен – полян, сіверян і деревлян, провідна роль серед яких належить полянам. Це засвідчує літописець Нестор у «Повісті минулих літ»: «Поляни, що їх далі називають русь». Східне слов’янство об’єдналось у Середній Наддніпрянщині під назвою роси (згодом – руси), від якої походять назви Руська сторона, Русь, Руська земля, Київська Русь. Зародившись у VII ст., назва Руська сторона (Русь, Київська Русь) до IX ст. означала невеличку територію поблизу Києва, а зі зростанням ролі Києва в політичному житті почала позначати майже всю сучасну Київщину і лише з XVI ст. – землі Центральної України. У XVI ст. цю територію почали називати Середньою Наддніпрянщиною.

Спочатку Середня Наддніпрянщина включала три землі: Київщину, Переяславщину й Чернігівщину. Дві останні до XI ст. підпорядковувалися Києву. З XI ст. роль Чернігівської землі, що постала на землях чернігівських полян і західних сіверян, зросла, й вона здобула незалежність, одержала назву Сіверської й об’єднала дві землі – Чернігівську та Новгород-Сіверську. Остання у XII ст. теж здобула «княжий стіл», тобто незалежність. Надалі обидві землі дещо відособилися від Києва, а згодом стали самостійним регіоном.

Середня Наддніпрянщина, зміцнюючись, збільшувалася територіально. Вона займала весь правий берег Дніпра, відомий у XII ст. як Київська сторона, на відміну від Лівобережжя – Чернігівської сторони. Згодом Київська сторона розширилася, приєднавши Переяславську землю, яка поступово втратила незалежність.

А чи відомо тобі, що…

…південна частина Середньої Наддніпрянщини була прикордонною смугою з неспокійними сусідами – степовими кочівниками: хозарами, печенігами, а згодом половцями? Русичи, борячись із ними, поступово просувалися на південь, освоюючи нові землі. Через контакти з іншими племенами населення півдня Середньої Наддніпряншини не було суто слов’янським: у Надроссі, наприклад, князь Ярослав Мудрий розселив військовополонених поляків, у Надтясминні утворилося мішане населення – слов’яно-іранське з домішками монголоїдів.

Увійшовши, згідно з Андрусівським договором 1667 р., до складу Росії, Середня Наддніпрянщина дістала назву Гетьманщини, а після скасування в 1764 р. гетьманського управління почала називатися Малоросією (Малоросійською губернією). В історичних працях її частіше називають Лівобережна Україна.

Полісся – це північні області України, що межують із Білоруссю та Росією. Назва «Полісся» трапляється в давньоруських літописах, зокрема в Іпатіївському під 1274 p.: «Мстислав Данилович пішов… від Копиля до Полісся». У пізніших літописах цей край згадано під різними назвами – Полесье, Полясе, Подлясье, Палессе, Полісся.

Як самостійна земля Полісся відоме з XIV ст. Польські дослідники XIV–XVI ст. вважали Поліссям Берестейську та Турово-Пінську землі, розташовані між Руссю, Литвою, Волинню, Мазовією й Пруссією.

У XVII ст. Полісся було поділене на дві частини – лівобережну, що підпала під вплив Росії, і правобережну – сферу впливу Польщі. Унаслідок цього сформувалися дві зони Полісся – Наддеснянська (Лівобережна, або Чернігівська) і Надприп’ятська (Правобережна), вододілом між якими став Дніпро. Сьогодні Полісся включає Чернігівську область, північні райони Київської та Житомирської областей.

Це цікаво!

Саме в Поліссі сусідили кілька слов’янських племен: поляни, сіверяни, деревляни, волиняни та дреговичі. На цій території згодом межували і два найбільші князівства – Київське й Галицько-Волинське, які суперничали між

1 ... 13 14 15 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України» жанру - 💙 Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"